УПА і Голлівуд, Волинь і Каліфорнія, Сталін і Дісней що може поєднувати такі різні реальності? Двоє молодих художників зустрічаються у Варшаві. Один 3 них Білл Титла, син українських емігрантів зі США. Другий – Ніл Хасевич, молодий волинянин. Доля готує їм багато випробувань, але вони про це поки що не знають, натомість п’ють пиво та сперечаються про творчість. Обираючи один з двох можливих шляхів, кожен з нас втрачає другий, але читачі роману “Паперові солдати” мають унікальну можливість пройти обома дорогами водночас разом із Біллом Титлою потрапити на студію Діснея та взяти участь у створенні класики сучасної анімації “Білосніжки”, “Піноккіо”, “Дамбо”, або ж разом із Хасевичем залишитися в Україні, піти в УПА і стати її головним художником. Жити на фермі біля океану чи переховуватися у криївках, замітаючи сліди. Одружитися з голлівудською моделлю або все життя нести в душі невисловлені почуття. Роман ґрунтується на реальних подіях.
Тридцятип’ятирічний Паша живе у неназваному місті на Донеччині. За вікном 2015 рік. Чоловік працює вчителем української мови, але не любить свою роботу. Його мати померла, сестра-близнючка лякає, а батька важко зрозуміти. А ще у Паші є племінник Саша, який опинився в інтернаті, і дядькові не вистачило мужності переконати сестру не віддавати хлопця туди. Чоловік намагається не привертати увагу й ігнорує війну, що вже почалася. Але коли вона приходить на його поріг, доводиться вирішувати, на чиїй він стороні, й діяти. Паша розуміє, що лише він може врятувати племінника з окупованої території. І хоч як йому не хочеться це робити, він вирушає на пошуки Саші, не підозрючи, що у цій подорожі він знайде не лише племінника, а й себе.
Як треба жити людині? Де є Бог? Чого не варто боятися? Життєвий досвід на перший погляд звичайної сільської жінки, бабусі Пелагеї, – це та сама велика мудрість нашого народу. І можливість долучитися до неї – велике щастя. Ці прості рядки потрібно читати та перечитувати, повільно, наче п’єш живу воду… Автору цієї книги пощастило майже все дитинство і юність провести поруч із видатною, а можливо, й геніальною людиною. Та це він усвідомив значно пізніше. Тоді ж, у 50-60-ті роки минулого ХХ століття, вона була для нього просто рідною бабунею Палажкою, що розповідала казки, легенди, всілякі історії, до якої приходили за порадами й ліками на наш хутір люди з села Згорани і навіть із інших сіл. Пелагея Тимофіївна Кусько (у дівоцтві Слісар) (1899–1973) була звичайною поліською селянкою, напівграмотною. Усе життя вона працювала на власному, а після війни й примусової колективізації на колгоспному полі, збирала ягоди, гриби, лікарські (бабуся казала “помочні”) рослини. Вона була невисокою, тихою, мовчазною, але коли починала говорити… У якійсь казці з вуст дівчини-красуні вилітають перли-самоцвіти. Такі ж дорогоцінні перли падали з вуст бабусі Палажки. То були слова, що складалися в прості, але які образні, цікаві й глибокі думки!..
Дія роману починається в Аеропорті й розгортається похвилинно протягом останніх п’яти днів понад 240-денної облоги. Хоча роман заснований на реальних фактах, усі персонажі – плід художнього вимислу, як і назва Аеропорту. Маленький український гарнізон Аеропорту денно й нощно відбиває атаки супротивника, який значно переважає його у живій силі й техніці. Але тут, у цьому зруйнованому до підвалин Аеропорті, підступні й жорстокі вороги зіштовхуються з чимось неочікуваним і неймовірним. Із кіборгами. Вороги самі так назвали захисників Аеропорту за їхню нелюдську живучість та впертість приречених. Кіборги, своєю чергою, ворогів прозвали орками. Разом із кіборгами в Аеропорті перебуває американський фотограф, який через низку причин переживає цю необов’язкову війну як особисту драму. Його очима, наче в калейдоскопі, в перервах між боями в Аеропорті читач також побачить усю історію того, що об’єктивні історики назвуть не інакше як російсько-українською війною. «Аеропорт» – це не хроніка, не розслідування, не літопис. Це художній вимисел, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє й учорашнє життя.
Що лишається матері, коли життя забирає у неї найцінніше – власну дитину, і вона опиняється у прірві відчаю і безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселилися у її серці? У своїй новій книзі Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони – різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне – найстрашніше, що може спіткати маму, – втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства. “Мами” – важка, драматична книга. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.
Книга-калейдоскоп, в якій зібрані відверті й критичні погляди на Українську революцію 2013-14 рр., емоції без купюр і деталі, що залишились за кадром медіа. Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, “білих плям” і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року. Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
Книжка складається з двох творів, об’єднаних однією темою: українсько-російська війна. Її причини та неминучість. “Син Штаєра”. Свідоцтво про народження. Орест Штаєр, уродженець Оренбурґа, відбуває службу в лавах радянської армії. У відрядженні довідується, що він син – уславленого на Верховині керівника відділку УПА Михайла Штаєра (реальна особа). Звільнений у запас старший сержант замість Сибіру оселяється на Закарпатті. Тут з ним відбуваються дивовижні пригоди. Казковість гір переплітається з очевидністю. Орест закохується у вогняну (дощову) ящірку, яка перегодом обернулась у дівчину-аспірантку. Герпетологиню, що вивчає плазунів високогір’я Карпат. У подружжя Штаєрів народжується повна хата діток. Двоє синів їхніх і зять нині боронять Україну. “На порозі війни”. Оповідь підстаркуватого гінеколога. Рятуючись від коронавірусу, пенсіонер-гінеколог Гнат Антонійович Бібен накиває п’ятами з Києва й опиняється в степовому селі. Напередодні Великої війни з головним героєм розігрується неймовірне. Він захоплюється красним письменством і минувшиною Дикого Поля. Женихається з тамтешніми не першої свіжості молодицями. Те призводить до того, що з початком українсько-російської війни Бібен обертається у вовкулаку й усіма правдами і неправдами нищить ворога на загарбаних землях українського Півдня. Гнат Антонійович натренованим оком і вмінням гінеколога набиває руку фахового снайпера. Кого – виліковує, кого – зводить зо світу.