Подаровані видання

Добровольці. Покоління – 2014. Ті, хто повстали не тільки проти євразійських марень московських окупантів, а й проти звичайного плину свого життя. Ті, хто вирішив, що Батьківщина – цінніша за спокійний сон, дрібні принади міського життя, свої кінцівки та й зрештою життя. Ті, хто навчився пити чай під мінометним обстрілом і жартувати під шквальним вогнем.

Автор «Часу відважних» чесно і щиро розкаже, як і навіщо він проміняв спортивне кімоно на бронежилет, а навколофутбольні бійки – на бої сучасної російсько-української війни.

Із самого дитинства ми сприймаємо залізницю не лише як щось, пов’язане із транспортом, а як велику таємницю, що дозволяє вирушити в мандрівку, здолати відстань, долучитися до великого простору, здобути новий досвід. З мандрами й поїздками нерозривно зв’язані й любовні переживання, розлуки та зустрічі, перестук розбитих сердець чи ніжні й тремкі обійми на перонах. Вздовж залізниці твориться історія країни. У книжці Сергія Жадана читачі знайдуть поезії, що писалися протягом багатьох років, прямо чи опосередковано пов’язані із залізницею. Тут вокзальна площа приходить у сни, люди, схожі на равликів, сплять на вокзалах і несуть на своїх плечах власні домівки, військові вирушають на Схід боронити країну та повертаються до рідних. Під тихий стук коліс та пізні гудки пасажири рахують засніжені пагорби, сонні долини, заміські будівлі, а заклопотані провідники блукають вагонами й розганяють сновидіння.

Сім’я молоденької Явдохи помирає від голоду, як і багато інших родин у Мачухах. Дружина радянського комісара Соломія то практикує лікувальне голодування, то несамовито «заїдає» втрату дитини і байдужість власного чоловіка. Представник сільської влади Свирид узагалі заплутався в почуттях і не знає, що зараз керує ним — закохане серце чи партія...

Здається, усі ці люди такі різні, що між ними — нездоланна прірва. Та вони ще не знають, що насправді йдуть одне одному назустріч. Йдуть, аби нарешті обійнятися і збудувати крихкий міст понад ненаситним мурашником своїх мучителів...

Жіночий роман про окупацію. Події відбуваються у Горлівці в 2015 році. Три жінки рятують українських воїнів і дають можливість повернутися на територію, підконтрольну Україні. Роман вдало перебуває на межі між воєнним, жіночим і любовним.

Книга “Я вибрав письменницьку долю” – відверта своєрідна сповідь у листах про тернистий життєвий шлях автора унікальних книг та його разючий талант долати труднощі.

Все починається з любові… Любові до життя, до людей, до всього, що відбувається навколо, любові до своєї Батьківщини, та навіть любові до часу, в який нам випала можливість жити, бо все трапляється вчасно – все наше життя, і його повороти – зовсім не повороти, а просто життя, яке ми маємо достойно прийняти і відчути на смак.

До збірки увійшли вірші про самопознання, силу кохання та про честь і відвагу захисників України, і непохитну віру в нашу Перемогу!

10 авторок різного віку, досвіду, характерів і поглядів на життя, розповідають про те, як ця війна проходить через них, як відображається у їхньому глибинному світі. Окремим блоком ідуть власне “НеКазки” – це історії, написані за мотивами творчих завдань від військових, які захищають нас зараз. Так вони відчувають нас міцним тилом, який щодня чекає повернення своїх захисників і захисниць додому.

Збірка, яку ви бачите перед собою, сплетена із емоцій та переживань  звичайних  людей,  які  стали  героями.  Вона  готується  до видання  одразу  українською  та  англійською  мовами,  адже  мета книжки — допомогти людям у всьому світі краще зрозуміти, що відчував кожен із українців, і як ця війна змінила кожного з нас.

Юна та прекрасна Соломія має рідкісний дар до чарування. Вона закохує в себе -досвіченого, обізнаного у сердечних справах молодого красеня. Роман багатий на сцени справжнього “шоу”, коли просто перед очима постають яскраві картинки протиборства та тяжіння одне до одного двом закоханим, яким доля судила поєднати свої життя, незважаючи ні на що.

Книга поезій «7 віршів» Юрія Прокопенка – це бажання автора показати читачам магічність і довершеність числа 7 через застосування його в поезії. Автор вважає, що 7 віршів – оптимальне число, щоб у поетичному слові розкрити будь-яку тему: чи пору року, війну, кохання, пам’ять тощо.