Сьогоднішній захід “Мистецтво крізь покоління”, який відбувся в бібліотеці-філії № 12 став справжньою подорожжю у глибини української душі – живої, барвистої, співучої. Ми говорили про те, що не можна втратити, бо це – наша основа. Про вишивку, у якій закодовано пам’ять роду й світогляд предків. Про розпис, що народжує світло навіть у найпростішій оселі. Про пісню, яка звучить там, де не вистачає слів. Особливо зворушливо було відчути, як традиція не залишається у минулому, а живе поруч із нами – у сучасному одязі, мистецтві, голосах людей. Вона не музейний експонат, а пульсуюча частина сьогодення. Окремим натхненням стала розповідь про петриківський розпис – мистецтво, яке починалося зі стін селянських хат і сьогодні визнане у світі. Його квіти й птахи ніби нагадують нам: краса – це теж сила. Не менш глибоким було занурення у світ української народної пісні – тієї, що супроводжує людину від колиски й до зрілих років, що зберігає історію, біль і надію народу. І справжньою окрасою заходу став виступ гурту “Музичні посиденьки”. Їхнє виконання – щире, тепле, наповнене душею – створило атмосферу єдності й радості, коли кожна нота знаходила відгук у серці. Цей день ще раз нагадав: традиція – це не лише про минуле. Це про нас сьогоднішніх. Про те, ким ми є і що передамо далі.
