Зупиніться. Поставте на паузу щоденну метушню, вирвіться з її тенет і зазирніть до кафе на краю світу. Розгорніть меню й придивіться уважніше до останньої сторінки – там ви прочитаєте три запитання, від яких тікали все життя. Чому ви тут? Чи боїтеся ви смерті? Чи вдоволені ви? Ця книжка допоможе в пошуках відповідей. З нею ви запалите вогонь у душі, усвідомите, що цінне, а що марнота, поглянете на життя інакше, незалежно від на-бутого досвіду. “Кафе на краю світу” справжній ви-давничий феномен, бестселер поза часом, що надихнув мільйони людей у всьому світі на великі зміни. Чарівна, легка й наснажлива, ця книжка вплине на ваш світогляд і назавжди змінить життя.
Наскільки великим має бути страх викриття, щоб людина зізналася в масовому вбивстві? Таке одне із запитань, які ставить Бернгард Шлінк у бестселері “Читець”, події якого починаються в Західній Німеччині 1958 року. Автор розповідає про таємне кохання 15-літнього юнака та колишньої наглядачки концтабору Аушвіц, старшої від нього на 21 рік. Але згодом любовний роман перетворюється на тривалу історію про вину й сором, про моральний вибір, що змінює життя людей, про зраду, відчуження, самотність, біль…
Відомий у радянські часи архітектор Гнат Куроган мешкає в розкішному маєтку під Києвом. За тиждень до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну йому виповнюється 88. Для рідні це привід навідатися до старого з привітаннями, хоча насправді вони сподіваються лише на одне: отримати якомога більшу частину його спадку. Кожен із Гнатових родичів змушений шукати чималі гроші через пристрасть до алкоголю чи ігроманію, власні амбіції чи лінощі. Та несподівано з маєтку старого безслідно зникає його 14-річний правнук, а за півдоби у бібліотеці знаходять зарізаним єдиного рідного сина архітектора. Хто стоїть за страшними злочинами? Невже спадок вартий життя рідної людини? І чи усвідомлює рідня, що вже давно отримала від Гната Курогана у спадок його зруйноване радянською владою життя, яким він настирливо намагається скалічити і їхні долі?
Амазонки – незламні діви-воїни, могутні чаклунки, ось уже третє тисячоліття (!!!) поспіль залишаються однією з найбільших нерозгаданих таємниць людства. Загадкову Амазонію шукали на Адріатиці, в Туреччині, древньому Єгипті, аравійській пустелі, на півночі Африки і навіть на берегах далекої річки Амазонки. Надаремне Наталя і Валерій Лапікури обрали дороговказом для свого парадоксального роману-фентезі генну пам’ять Народу, жінки якого в годину люту першими бралися до зброї, доки чоловіки відсиджувалися у шелюгах. А те, що становища прадавніх амазонок містилися саме на півдні сучасної України – не піддається сумніву.
Роман “Суча дочка” номінувався на Шевченківську премію 2007 року. Дві дівчини. Дві долі. Люба, яка народила позашлюбну дитину і кинула напризволяще. Олена – та, хто прихистила немовлятко та назвала його своїм, заради чужого сина пожертвувавши добрим ім’ям і жіночим щастям… Попереду в неї – осуд односельців, життя матері-одиначки та роки самотності. Чи подарує їй доля бодай крихту щастя та зустріч із тим, єдиним? Пронизлива драматична історія, яка бентежить і змушує замислитися над цінностями, що непідвладні часу…
Історичний роман Єлизавети Мельниченко “Озеро червоних лебедів”оповідає про останні роки життя Іосіфа Сталіна й дикунську жабомишодраківку, що точилася в цей час під розкішними килимами кремлівських кабінетів. Сюжет книги жваво переміщується між історичним, містичним і романтичним рівнями, від безпросвітно червоних комуністичних часів до вільних днів початку 2000-х. В основу книги покладено низку історичних фактів, як загально, так і маловідомих, що викладені у творі мовою політичної сатири. Окрему увагу приділено зносинам Іосіфа Сталіна з митцями й мистецьким середовищем. Серед іншого, у творі змальовані виступи оперних співаків і балетних танцюристів на кремлівських бенкетах, прискіпливо-уважне ставлення вождя до поезії й поетичного доробку його сучасників. Червоною ниткою крізь усю книгу проходить тема антисемітизму Сталіна й параноїдального повсюдного пошуку ним єврейської змови, американських шпигунів і українських повстанців.
У 2020 році книга Тетяни Цой “Мені байдуже, що люди скажуть” стала лауреатом конкурсу у рамках Літературно-мистецького фестивалю “Толока 2020” у номінації “Українська художня література. Проза” та увійшла до рекомендованого до прочитання списку в номінації “Проза” відзнаки “ЛітАкцент року – 2020”. Продовження книги “Мені байдуже що люди скажуть. Сестри” – глибока, чиста і водночас драматургійно напружена розповідь, що тримає цікавість читача з першої до останньої сторінки.
Три покоління жінок, понівечених окупаціями і війнами, зраджена довіра і нелегкий вибір між коханням, осудом громади, страхом помилок і обов’язком, життя під наглядом в СРСР. Але у всьому цьому невидима, лег кими дотиками вкраплена любов до рідної землі, ментальності свого народу. який, і не маючи що вдягнути, побілить хату і випере білу фіранку на вікні. Любов до тих нечисленних романтиків які народжуються і в селі, і в місті, яким кохання ускладнює життя та долю, але також дарує радість, заради якої варто було страждати й боротися з обставинами. Це не просто «love story», хоч і вона теж. Це не просто “про рідне село” хоча і про нього теж. Це така щира цікава оповідь, після якої хочеться жити, бути сильним і вірити в кохання.